Психологія

Тема: Шляхи мовленевого розвитку дітей раннього та дошкільного віку.

   Стаючи більш самостійними, діти дошкільного віку виходять за межі вузькосімейних зв'язків і починають спілкуватися з більше широким колом людей, особливо з ровесниками. Розширення кола знайомства вимагає від дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування, основним із яких є мова. Високі вимоги до мовлення дитини встановлює й діяльність, яка постійно ускладнюється.    Розвиток мовлення йде в декількох напрямках: удосконалюється її практичне вживання в спілкуванні з іншими людьми, разом з тим мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення. За певних умов виховання дитина починає не тільки користуватися мовленням, але й усвідомлювати його будову, що має важливе значення для наступного оволодіння грамотою.    Протягом дошкільного періоду продовжує зростати словниковий запас дитини. У порівнянні з раннім дитинством словник дитини-дошкільника збільшується, як правило, у три рази. При цьому ріст словникового запасу безпосередньо залежить від умов життя й виховання; індивідуальні особливості тут найбільш помітні, ніж у будь-якій іншій галузі психічного розвитку.    Словник дитини-дошкільника швидко збільшується не тільки за рахунок іменників, але й за рахунок дієслів, займенників, прикметників, числівників і сполучних слів. Саме по собі збільшення словникового складу не мало б великого значення, якби дитина паралельно не опановувала вміння об’єднувати слова в речення за законами граматики. У період дошкільного дитинства засвоюється морфологічна система рідної мови, дитина практично освоює в основних рисах типи відмінювань і дієвідмін. У той же час діти опановують складні речення, сполучні частки, а також більшість розповсюджених суфіксів. У дошкільному віці діти починають надзвичайно легко утворювати слова, змінювати їхній зміст, додаючи різні суфікси. 

Завдання 1.  Склавши пазл, зробіть висновок: чи мають відношення емоції до розвитку мовлення літей до 6 років:

 Висновок запишіть у форму:

Завдання 2. Методи мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.

   Методи навчання — це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв’язання завдань розвитку мовлення. Щоб розібра­тися в численних методах і прийомах навчання, правильно оцінити, з’ясувати їх характер і сутність, використовують наукову класифікацію. Класифікують методи навчання за такими ознаками: за характером керівництва розумовою діяльністю учнів (Іюяснювально-ілюстратив-ний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький); за джерелом знань (наочні, словесні, практичні); за напрямом діяль­ності (практичні, нрактико-теоретичні, теоретичні). У дошкільній педа­гогіці методи навчання класифікуються здебільшого за джерелом знань. Розгляньмо їх.

   Значне місце в роботі з розвитку мовлення дітей відведено наочним методам: спостереження, екскурсії, екскурсії-огляди, розглядання пред­метів, картин і картинок, перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач, дидактичні ігри з наочністю. Використання цих методів відповідає дидактичному принципу наочності і наочно-дієвому та наочно-образ­ному характеру мислення дошкільників. Ефективність засвоєння дітьми знань, формування повноцінних уявлень, розвиток таких психічних про­цесів, як сприймання, пам’ять, мислення і на цій основі розвиток мов­лення великою мірою залежать від того, наскільки широко в пізнавальну діяльність уведені різні форми чуттєвого сприймання.

   Словесні методи. Значення цієї групи методів полягає в тому, що вони дають можливість поєднувати розширення та закріплення знань дітей про навколишній світ і формувати їхні мовленнєві вміння і на­вички. До словесних методів належать: читання, розповідання художніх творів, заучування віршів, бесіди, розповіді дітей, переказ. Завдяки словес­ним методам у дітей можна розвивати вміння розуміти зміст мови, засто­совувати знання без опертя на наочність. 

   Практичні методи. Мета цих методів — навчити дітей на практиці використовувати отримані знання, допомогти набути й удосконалити мовленнєві вміння і навички. До практичних методів належать сло­весні дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди й моделю­вання.

Завдання 3. Робота з сім’єю з мовленнєвого розвитку.

   З того часу, коли дитина починає спілкуватися і з дорослими, і з однолітками, змінюється і сам процес спілкування. Воно збагачується мімікою, жестами, емоціями. Користуючись мовою як засобом спілкування, дитина долучається до скарбниці людської культури, людського слова. За допомогою мови дитина пізнає навколишній світ, своє місце в ньому, саму себе, засвоює норми соціальної взаємодії з іншими людьми. Мовлення малюка формується в процесі спілкування з оточуючими.
   Таким чином, необхідно, щоб мовлення дорослих було зразком для дітей. Адже навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини, має велике значення у її майбутньому. Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Тому батьки повинні розуміти, що відповідальність за розвиток мовлення дитини в перші роки життя малюка повністю має покладатися на них.

   Особливу увагу слід звернути на слух малюка. Саме слухові належить важлива роль в оволодінні дитиною мовленням. Коли вона чує окремі слова, звуки, тоді починає і сама вимовляти їх. Навіть при незначному зниженні слуху дитина позбавляється можливості нормально сприймати мовлення.          Тому батькам дуже важливо звертати увагу на розвиток слуху малюка. Необхідно оберігати слух дитини від постійних сильних звукових подразників (ввімкнених на повну гучність радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів), а при захворюваннях органів слуху своєчасно їх лікувати.   Батьки повинні берегти ще незміцнілий голосовий апарат дитини, не допускати надмірно гучного мовлення. Дорослим слід допомагати дитині опанувати правильною звуковимовою, але не можна форсувати мовленнєвий розвиток. Так само шкідливо навантажувати малюка складним мовленнєвим матеріалом, змушувати повторювати незрозумілі йому слова...