Методика

Тема: Формування природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку

Неабияке значення у становленні екологічної особистості має набуття природничої компетентності у дошкільному дитинстві, можливе лише при взаємодії дитини з природою.

Модель природничої компетентності, що відображає вимоги

до екологічної особистості:

■ природнича освіченість

■ емоційна сприйнятливість щодо природного довкілля

■ адекватна поведінка у природному довкіллі

■ готовність до природоохоронної діяльності

Вплив рідної природи кожен із нас у меншій чи більшій мірі відчув на собі і знає, що вона є джерелом перших конкретних знань і тих радісних переживань, які часто запам'ятовуються на все життя. Діти завжди і всюди у тій чи іншій формі спілкуються з природою. Набуте в дитинстві вміння бачити, відчувати природу такою, якою вона є насправді, викликає у дітей глибокий інтерес до неї, розширює і поглиблює їхні знання, сприяє формуванню характеру й інтересів.

       Засадою формування феномена культури є унікальність фе­номена особистості як універсальної єдності можливостей мис­лити, воліти і могти. Екологічна культура визначає способи і форми взаємовідносин людей з навколишнім середовищем. За своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки, що лежить в основі екологічної діяльності. Еколо­гічну культуру складають екологічні знання, пізнавальні, мо­рально-естетичні почуття і переживання, зумовлені взаємодією з природою, екологічно доцільна поведінка у довкіллі.

       Контакт з природним довкіллям людини починається з раннього віку. Саме тоді закладаються початки екологічної культури особистості. Цей процес має ґрунтуватися на психо­логічних особливостях дошкільників. Серед останніх важли­вими є підвищена емоційна чутливість, несформованість пізна­вальної та вольової сфер. У ставленні до природи дитина не диференціює своє «Я» від навколишнього світу (егоцентризм), не розрізняє межу між «людським» і «нелюдським» (антропо­морфізм); у неї переважає пізнавальний тип ставлення (який об'єкт на дотик, смак, а не милування ним) порівняно з емоцій­но-почуттєвим та практично-дієвим. Психологічні особливості ставлення дошкільнят до природи визначають педагогічну стра­тегію формування основ їхньої екологічної культури.

Основний зміст екологічної осві­ти дошкільників полягає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідо­мості дитини. Екологічні знання ма­ють стати засобами, які використову­ються для практичної діяльності та від­повідно її мотивують.

Головними завданнями екологіч­ної освіти дошкільників є:

             ■   розвиток естетичного відчуття сві­ту природи;

■    суб'єктивізація відносин зі світом природи;

■    засвоєння дітьми елементів екологічної культури (історія, державність, народна медицина рідного краю тощо);

■    формування постійної потреби зміцнювати власне здоров'я;

■    засвоєння дітьми перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до довкілля;

■    виховання справжньої любові до природи, бажання піклу­ватися про рослини і тварин, негативного ставлення до їх знищення;

■    стимулювання допитливості та зацікавленості у пізнанні природи;

Завдання 1. Визначте рослину, яка зашифрована на малюнку, склавши пазл.. Відповідь напишіть у коментарях:

Завдання 2. Основні форми роботи, види діяльності, методи та прийоми, що використовуються в ДНЗ при формуванні природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку.

Ефективні форми  роботи з дітьми

·                        спостереження за природою під час прогулянок до лісу, парку, скверу, річки, озера, ставка, джерела;

·                        залучення дітей до посильної праці в природі та природоохоронної діяльності, до участі в народних іграх, відга­дуванні загадок, до перевірки народного прогностика;

·                        дослідницька діяльність;

·                        виготовлення виробів із природних матеріалів, композицій із рослин;

·                        читання та обговорення казок, худож­ніх творів про природу;

·                        відвідування художніх музеїв, виста­вок, книжкових магазинів, ботанічних садів, зоопарків.

Завдання 3. Екологічна стежина як засіб формування екологічної свідомості дітей дошкільного віку.

Екологічне виховання - процес багатогранний, який потребує використання різноманітних форм і методів ознайомлення дітей із природою, повноцінного екологічного середовища, одним з найбільш ефективних елементів якого є екологічна стежина. Вона допомагає реалізувати дуже важливу педагогічну ідею - виховання дитини через спілкування з природою.

Головна мета роботи на екологічній стежині - виховання екологічно грамотної поведінки дитини в природному довкіллі, поширення знань про природу та людину як її невід ємну частину.

Саме на екологічній стежині у дошкільників формується здатність споглядати і бачити природу,слухати і чути її голос; розуміння самоцінності природи та її компонентів. У процесі взаємодії з об'єктами природного та соціального середовища розвивається емоційно-чуттєва сфера особистості, діти збагачують свій життєвий досвід прикладами позитивної взаємодії з навколишнім світом, а найголовніше - вони починають відчувати красу в усьому, що їх оточує.

Тому організовуючи роботу на екологічній стежині,  вирішуються  такі завдання:

·        створення умов для прямих контактів дітей з природою;

·        формування системи наукових знань про основні чинники розвитку живої природи(світло,температура,волога)

·        збагачення знань дітей про об'єкти живої природи та їх види(рослини,тварини,птахи,комахи)

·        формування уявлень про причинно-наслідкові зв'язки у природі;

·        розширення уявлень дітей про природоохоронну роботу;

·        розвиток пізнавальних інтересів та емоційної сфери дітей;

·        організація трудової діяльності у природі;

Роботу з організації екологічної стежини починаємо з розробки маршруту та нанесення його на план території дошкільного закладу, визначення місця зупинок, складання паспорта екологічної стежини,у якому зазначається її місце знаходження ,призначення, опис зупинок.

Екологічна стежина виконує пізнавальну, розвивальну,естетичну й оздоровчу функції. Однією з найбільш ефективних форм роботи на екологічній стежині є цільові екскурсії та прогулянки. Протягом навчального року така форма роботи проводиться один раз на місяць, а влітку - щотижня. Адже саме літня пора надає найбільше можливостей для спостережень під час цільових прогулянок та ознайомлення дітей із цікавою інформаціє.

Мандрівки пролягають еко­логічною стежиною, яка розташована на території дошкільного закладу. Діти озна­йомлюються з рослинами лісу, луки, го­роду, саду квітника. Є куточок для мрій та відпочинку, проведення ігор. Теми таких мандрівок різні, але близькі для сприйняття дитини. Під час мандрівок навчаємо дітей, спостерігаючи за небом, рослинами, комахами, птаха­ми — бачити їх, помічати красу, особли­вості: слухати шелест листя, спів синички, інші природні звуки; відкриваємо дітям тактильність відчуттів — відчуття дотику до кори дерева, до молодої травички... Ро­зуміння природи лише тоді дійде до серця дитини, коли воно пройде через «ворітця» чуттів: зору, слуху, дотику.

У куточку лісу представлені живі об'­єкти і макети, які допомагають дітям кра­ще пізнати рослинний та тваринний світ. Це береза, ялинка, клен,  малина,  суниця, папороть, конвалія та ре­шта рослин, а ще є мураш­ник.

Милує око дітей різнобарв'я трав на луці. Діти залюбки спостерігають за лікар­ською ромашкою, королицею, тонконогом, пирієм, тимофіївкою, знають і розповідають легенди про ці трави.

Мабуть, найцікавішим куточком еко­логічної стежини є городи, де діти  мають свою грядку. Вони за­любки садять, поливають, доглядають за рослинами, а ще більше люблять збирати урожай. А з яким задоволенням малюки спо­живають плоди своєї праці.

Використання екологічної стежини під час занять у природу, прогулянок, від­починку поєднується з малюванням, ліп­ленням, аплікацією; складанням казок діть­ми. Мистецтво допомагає побачити пре­красне в природі, а природа навчить дітей краще побачити, почути і зрозуміти твори мистецтва.

Системність роботи на екологічній стежині сприяє різнобічному розвитку дітей раннього, молодшого, старшого дошкільного віку. Так діти мають сформовані навички екологодоцільної поведінки, вміють захоплюватися красою краєвидів у різні пори року, передавати її в художніх образах. Володіють доступними навичками сприяння чистоті природного довкілля, економічного використання води в побуті. Орієнтуються, що в довкіллі кожна рослина, тварина мають право на життя. Мають елементарні вміння вирощування рослин, догляду за ними. Уміють помічати забрудненість природного довкілля. Знають, що взаємодіяти з природою слід так, щоб не зашкодити ні їй ні собі. Прагнуть надавати посильну допомогу дорослим в очищенні природного середовища, прибирати, не забруднювати природне довкілля небезпечними речовинами, предметами.